Однією з головних проблем при використанні підземних свердловин є підвищений рівень заліза у воді. Це питання успішно вирішене завдяки використанню на Шепетівському водоканалі природного фільтруючого матеріалу — цеоліту.

Цеоліти — природні матеріали, що складаються з гідратованих алюміно-силікатів, основою яких є тетраедри діоксиду силіцію (5і02). Внаслідок певного розташування цих тетраедрів у структурі цеоліту утворюються особливі канали та порожнини, які поєднуються між собою за допомогою так званих «вікон» визначеного розміру.

Пориста кристалічна структура цеолітів легко поглинає молекули, розмір яких менший від діаметру вхідних «вікон», та не пропускає більших за розміром молекул, обумовлюючи «ситовий ефект» цих мінералів.

Цеоліти є надзвичайно перспективною природною мінеральною сировиною, що характеризується високими технологічними параметрами та відсутністю негативних екологічних наслідків при широкому застосуванні.

Вони не набрякають у воді, легко оброблюються з наступним фракціюванням, володіють унікальними молекулярно-ситовими, сорбціонними (катіонообмінними), адгезивними, каталетичними, протирадіаційними, бактерицидними та іншими властивостями, безпечними для живих організмів. Тому цеоліти, на мою думку, із зацікавленістю можна використовувати у процесах водоочищення.
За мінералогічним складом сокор-ницький цеоліт належить до типу кліноптиоліту, вміст якого в породі визначається на рівні 65-70% (це дозволяє використовувати цей мате¬ріал без попереднього збагачення).

Крім породоутворюючого матеріалу в ньому присутні: кварц, польовий шпат, монтморилоніт, карбонат, слюда.

Використання цеоліту показало практичні реальні результати щодо покращення якості питної води: так, після очищення мутність зменшується з 1,28 мг/дм3до 0,26 мг/дм3, залізо — з 3,47 мг/дм3до 0,11-0,12 мг/дм3, аміак — з 0,66 мг/дм3 До 0, марганець — з 0,07 до 0;04 мг/дм3, мідь — з 0,18 мг/дм3 до 0,019 мг/ дм3.

Також відзначу, що, враховуючи такий низький відсоток відхилень за бак-показниками при дослідженні водопровідної системи міста, вирішується питання відмови від постійної дезінфекції води хлором, яку проводити тільки за епідемічними показниками та при наявності проривів.

Це значно зменшить ризик захворювань органів шлунково-кишкового тракту, адже вченими доведено, що постійне проведення дезінфекції води хлорними препаратами призводить до хронічних захворювань органів цієї системи з можливим переходом в онкозахво-рювання.

Значно гірша ситуація з санітарно-гігієнічним станом громадських криниць міота. Так, протягом травня-червня держсаннаглядом вибірково обстежено 68 таких криниць, з них понад 25 не відповідають санітарним нормам: потрібно замінити відро, відремонтувати від-мостку, дашок тощо.Разом з тим, ремонтні роботи громадських криниць за деяким, винятком у 2008 році ще не розпочались.
Не проводиться очищення криниць громадського користування від мулу. Це призводить до значного погіршення якості води з громадських криниць та виникнення інфекційних кишкових захворювань.
До речі, в цьому році відзначається деякий ріст цієї нозології у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, а пов'язано це, у більшості випадків із вживанням неякісної питної- води з колодязів, які цьогоріч інтенсивно забруднювалися повенями.

Користуючись нагодою, хочу звернутись до читачів: перед вживанням обов'язково кип'ятіть воду, яку використовуєте з громадських та приватних криниць!

Держсаннаглядом на 2008 рік застосовано понад 20 штрафних санкцій за порушення санітарного законодавства в галузі водопостачання, направлено 5 приписів голові міста та директору водоканалу, інформація постійно надавалась в засоби масової інформації.

Наприкінці зазначу, що питання якості води є пріоритетним у роботі Шепетівської санепідемстанції та знаходиться на особливому контролі.
А. Г. Нечипорук, лікар з комунальної гігієни Шепетівської районної СЕС.