Як тільки дитині виповнюється п'ять років, більшість сучасних батьків починають запитувати себе: віддавати малюка до школи вже через рік чи дати йому побути «маленьким», продовжити дитинство чи прискорити його розвиток? На що орієнтуватися під час пошуку вирішення цієї проблеми? Деякі орієнтуються на власний досвід («Я пішов до школи у сім років і все встиг» або «Я училася з шести років, і навіть краще, ніж семирічні однокласники»), але при цьому забувають про те, як багато змін відбулося у системі освіти за ці роки.

Інші батьки навпаки, враховуючи те, що початкова школа стала чотирирічною, вважають, що треба віддавати дитину до першого класу, навіть якщо їй немає і шести років: встигне «розкачатися» та підтягнутися за ці роки! Буває, що рішення про початок шкільного навчання приймається за самолюбивими мотивами (от у сусіда син молодший, але йде до школи, а наш чим гірший?).

Думаю, що зайве говорити про те, загальноосвітній школі, але не є як часто практичні психологи зіштовхуються пізніше з такими батьками та їх дітьми, коли проблеми, що виникають у першокласника, пов'язані не з тим, що погано у ньому самому чи у школі, а тим, що дитина виявилась не готовою до навчання.

Відразу скажу, що вміння читати, рахувати і писати, яких малюк набув удома чи в дитячому садочку, ще не є показниками того, що він готовий до шкільного навчання. Не забувайте, що до школи дитину, звичайно, теж навчають, але за зовсім іншими методами (більш ігровими), з іншим навантаженням у часовому аспекті (це не п'ять уроків по сорок хвилин!), іншими вимогами (її не будуть змушувати продовжувати справу, якщо помітно, що вона втомилася), іншою формою організації навчання (дошкільнята не сидять за партами більшу частину дня, а мають можливість посидіти на підлозі, полежати тощо).

Як же тоді приймати рішення про початок навчання? Як не помилитися в такому відповідальному кроці, який покладе основу успішності вашої дитини протягом найближчих дванадцяти років? Безумовно, найбільш точним і правильним буде застосування індивідуального підходу до ваших сина чи доньки. По-перше, не забувайте, що окрім біологічного віку є психологічний вік дитини, який може суттєво відрізнятися від нього як у меншій, так і в більшій мірі. По-друге, щоб дати абсолютно правильну відповідь на питання, чи готова дитина до школи, необхідно знати про специфіку закладу, до якого ви б хотіли її віддати. Цілком можливо, що дитина готова до навчання у досить «зрілою» для мовної чи математичної школи, до якої ви її віддаєте. Майте на увазі, що хоча початкові класи скрізь мають на меті загальний розвиток дитини, тим не менш, якщо школа спеціалізується на поглибленому вивченні якихось предметів, це зазвичай все одно відображається на системі викладання у молодших класах (хоча, б у виборі складніших підручників та підвищених вимогах до профілюючих предметів).

Таким чином, ідеальним варіантом для визначення готовності до школи є індивідуальна діагностика дитини психологом і педагогом, причому підібрана із врахуванням специфіки школи, в яку планується віддати дитину. Однак, у будь-якому випадку, батькам буде корисно знати, розвиток яких здібностей передбачає «шкільна зрілість», що очікується від майбутнього першокласника.

У понятті «шкільна зрілість» (чи готовність до школи) традиційно виділяють три аспекти: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Розглянемо кожен з них. Інтелектуальна зрілість передбачає певний рівень розвитку мислення, мовлення, уваги, пам'яті, сприйняття та дрібної моторики дитини. Для їх діагностики існують цілі комплекси психологічних методик, але їх застосування потребує певних знань і навичок. Тому пропоную вам самостійно визначити ступінь розвитку цих здібностей, спостерігаючи за діяльністю вашого сина чи дочки.