«Кожна людина — будівник храму, що називається її тілом» Г. Тора.
Страждати від болю зовсім не обов'язково. Незалежно від віку та рівня активності кожна людина має можливість робити маленькі кроки, які приведуть до помітного оздоровлення її рухового апарату. Рідше у дітей спостерігається стійка плоскостопість, при якій склепіння стопи не виражене навіть при відсутності тиску. Причиною виникнення такої плоскостопості може бути анатомічна. Нормальна здорова стопа має повздовжнє та поперечне склепіння. В нормі внутрішня сторона стопи між заплеснофаланговими суглобами вигнута вверх. Якщо вона не виражена, — це плоскостопість. Якщо вологою стопою стати на аркуш паперу, то на ньому ви зможете побачити не зафарбований вигин, який сприяє внутрішньому (ресорному) склепінню. Якщо відбиток плоский, без вигину, то це означає, що в людини стопа плоска — дефект, який досить негативно впливає на діяльність організму та самопочуття людини. Дитяча плоскостопість Цей стан широко розповсюджений серед дітей, але зазвичай зникає з віком. Звичайний його тип — гнучка плоскостопість, коли в не навантаженої стопи склепіння помітне, але при натиску на землю нога «розплющується». Як правило, це пов'язано зі слабкістю зв'язок, пружність яких підвищується з віком. аномалія суглобів або стійкий спазм пов'язаних з ними м'язів. Це може бути вроджений дефект скелета. Доросла плоскостопість Вона відзначається у 20% дорослих. Гнучка плоскостопість може зберігатись і у зрілому віці, особливо якщо склепіння стопи нижче середньостатистичного, така аномалія може бути спадковою. Досить рідко вона розвивається після перенесення травми, наприклад, розриву сухожилля. Ще одна причина розвитку цього дефекту — остеоартрит відразу декількох суглобів стопи. Плоскостопість часто призводить до розвитку гіперпронації — западання стоп всередину з розвертанням носків у сторони підчас ходьби, бігу. Це створює аномальне навантаження на нижню частину ніг і призводить до розвитку м'язово-скелетних проблем. Гіперпронацію легко розпізнати за підошвами взуття, сильно стертого біля заднього внутрішнього краю. При деформації стоп поступово втрачаються ресорні та амортизаційні функції стопи. Внутрішні органи зазнають різких поштовхів при різких рухах. Унаслідок чого виникає головний біль, загальне нездужання та підвищується стомлюваність. Зниження пружних властивостей стоп призводить до їх травм, а також до травм Ахіллового сухожилля, колінного суглоба та перевантаження хребта. Завдяки своєрідній будові стопа виконує роль ресори, яка розвантажує тіло від поштовхів, струсів, яких неможливо уникнути під час ходьби, бігу та стрибків. Зрозуміло, що порушення її природних форм — зниження одного зі склепінь — майже неминуче призводить до деформації стоп. Основна ознака повздовжньої плоскостопості — зникнення внутрішнього підсклепінного вигину, при цьому п'ятка чи вся стопа може відхилитися назовні. Підвищена втома, больові відчуття у нижніх відділах ніг — ось супутники цього порушення норм. Для поперечної плоскостопості характерна «розплющеність» перед¬нього відділу стопи. Прогресуючи, така деформація призводить до згинання пальців, найчастіше назовні, відхилюється великий палець (вальгусне положення стоп).
Оксана Голуб, реабілітолог медичного центру «Сіліцея».
